В'ячеслав Глазков (19-0-1, 12 КО) - Стів Каннінгем (28-6-0, 13 КО)

Bell Centre, Монреаль, Канада. Бій за звання офіційного претендента на титул чемпіона світу IBF у суперважкій вазі.

Суботнім вечором для другого за силою українського супертяжа сучасності і одного із найкращих в історії нашого хевівейту В'ячеслава Глазкова наступить "Час Х": бо перемога над американцем Стівом Каннінгемом означатиме для луганчанина статус офіційного претендента по лінії IBF. Тобто гарантуватиме бій за титул чемпіона світу.

Цим титулом уже десяток років володіє інший українець - Володимир Кличко, тому ми з великою долею ймовірності можемо очікувати на українське дербі у чемпіонському бою. Звичайно, змінитися може що завгодно: і Кличко може уже не бути чемпіоном, або ж просто завершити кар'єру. А може вмішатися якась третя, в даний момент таємнича, сила - таке у сучасному боксі трапляється не так вже й рідко. Але якщо це і справді відбудеться - то це буде унікальним явищем в українському боксі: за титул у найпрестижнішій ваговій категорії битимуться два українці. В чемпіонській боях синьо-жовте дербі уже було, коли Слава Сенченко відібрав пояс WBA у напівсередній вазі у Юрія Нужненка, але в супертяжах це було б вперше. І, зважаючи на те, що після братів Кличків і Глазкова у нас утворилася величезна класова прірва у королівській вазі, і невідомо коли заповниться цей вакуум, то бій двох українських супертяжів за чемпіонський пас міг би стати просто-таки унікальною подією на багато десятиліть вперед. Але, повторюся, забігати наперед не варто. Тим паче, що Глазкову потрібно ще вибороти статус оф-претендента, пройшовши дуже і дуже непростий екзамен у вигляді Стіва Каннінгема.

Якщо ви подивитися на рекорд Каннінгема, то побачите там у графі "поразки" цифру "6". Одразу можете подумати: так це, мабуть, в кращому випадку, якийсь джорнімен, в гіршому - "мішок". Якщо хтось так і подумає, то мушу вас одразу попередити - ви дуже глибоко помиляєтеся. Хоча, я цей анонс пишу на спеціалізованому боксерському сайті, тож практично і не сумніваюся, що тут немає людей, які не чули, хто такий Стіві Каннінгем.



Так, він програв шість разів, але серед усіх його переможців не було жодного боксера, який би не тільки не носив на собі пояс чемпіона світу, але й був при цьому як мінімум одним із лідерів свого дивізіону. Він поступився двічі Томашу Адамеку (не тому, з яким не так давно зустрічався Глазков, а піковому Адамеку), причому перший махач претендував на звання "Бій року", а в другому Каніннгема на думку більшості просто обікрали судді. Він двічі програв №1 важкої ваги Йоану Пабло Ернандесу. Ще один раз - багаторічному чемпіону світу у цій же вазі Кшиштофу Влодарчику (переміг поляка згодом у реванші), і ще раз Тайсону Фьюрі, але при цьому став першим, хто посадив його "на дупу" та ще й вів у тому бою за очками на момент його зупинки.

А тепер про тих, з кого Каннінгему вдалося зняти скальпи: окрім вище згаданого Влодарчика, сюди можна занести колишнього абсолюта у важкій вазі Вейна Бретуейта, кривдника Дениса Лєбєдєва Гільєрмо Джонса, дуже міцного важковаговика Троя Росса, чи не найкращого на даний момент боксера важкої ваги і одного із її рекордсменів Марко Хука, а також небитих на той момент супертяжів Аміра Мансура і Нату Візінью. Список не може не вражати, і це при тому, що в його кар'єрі на 38 років життя назбиралося не так вже й багато боїв - 34. До слова, в його віці Володимир Кличко мав доробок майже вдвічі більший. Це означає, що Каннінгем практично ніколи не слугувався прохідними боями, а старався битися лише з топовими боксерами.

Тому за досвідом серйозних поєдинків, Каннінгем має величезну фору перед Глазковим. І це чи не єдиний його козир перед українцем. Наприклад, попри те, що В'ячеслав і сам є дуже вправним бійцем, що підтверджують в тому числі його здобутки на аматорському рингу (бронзовим призером Олімпіади просто так не станеш), все ж мені здається, що Каннінгем є більш різноманітним боксером. Глазков, іноді складається враження, проводить свої бої практично по одному сценарію: він боксує на високому рівні, але якось однотипно: проти всіх боксерів однаково. Натомість Каннінгем вміє підлаштуватися під конкретного бійця. І любить, до речі, виступати в ролі аутсайдера. Наприклад, мало було спеціалістів, які вірили у його перемогу над Хуком, але Стіві розібрав боснійського німця на дрібні запчастини: той бій завершився "білим рушником" з кута Хука.

Якщо порівнювати Каннінгема з кимось із суперників Глазкова, то першим на думку спадає Малік Скотт. Той бій українця зі "слизьким" американцем завершився внічию, але я особисто все ж побачив там перемогу Скотта, що в принципі потім підтвердила статистика ударів, а також думки спеціалістів боксу. І хоча Каннінгем трохи відрізняється від Скотта, все ж це один тип боксерів.

Та попри чесноти Каннінгема, в українця є також чимало козирів у рукаві. По-перше, попри не таку вже й велику бойову вагу, Слава є природним супертяжем, а не "перекачаним тяжем", яким є Каннінгем. Стіві перейшов у королівський дивізіон, аби перед пенсією заробити більше грошей. Бажано, звичайно, кілька мільйонів, які можуть дати бій із Кличком. В цьому контексті не забувайте старої боксерської приказки: "Більший хороший боксер повинен перемагати меншого хорошого боксера". По-друге, в Глазкова куди сильніший удар. Він не є королем нокаутів, але на фоні Стіва у нього, можна сказати, просто гармата, а не удар. Взагалі, багато спеціалістів сходяться на думці, що Каніннгем був би одним з найкращих боксерів світу, якби йому б додати динаміту в рукавички. Але сила удару це та характеристика, яку дуже важко набути з часом: вона або є, або її немає. По-третє, Глазков є молодшим. Поки в боях Каннінгема не надто помітні наслідки старіння, але все-таки коли людині уже 38 років, то питання фізики і витривалості задаватимуться уже постійно, і з кожним разом все більше. До того ж Глазков має неабиякий характер: деякі бої, в яких він не міг банально за класом перемогти свого суперника, В'ячеслав витягував на характері.



В цьому контексті згадуються два не надто хороших приклади з його кар'єри. І неприємні вони насамперед тому, що є доволі свіжими: це протистояння з відверто посереднім Дереком Россі, якого українець переміг лише більшістю голосів суддів, а також протистояння із Дарнеллом Вілсоном, де Глазков теж не був схожий сам на себе. Пізніше В'ячеслав пояснив це тим, що не міг зосередитися на поєдинку, коли на йог батьківщині відбувалися бойові дії. В рідному для Глазкова Луганську навіть загинула бабця В'ячеслава, яка стояла у черзі за водою.

Сподіваємося, що особисті переживання В'ячеслава якщо не минули, то принаймні у цьому протистояння і під час самої підготовки відійшли на другий план. Цей бій за своєю диспозицією - протистояння рівних суперників, то ж переможним у підсумку може бути будь-який фактор - від налаштування до сили волі і характеру. Хотілося б, аби вони виявилися сильнішими саме у Глазкова.