Бермейн Стіверн (24-1-1, 21 КО) - Деонтей Вайлдер (32-0, 32 КО)

MGM Grand, Лас-Вегас, штат Невада, США. Бій за звання чемпіона світу WBC у суперважкій вазі.

"Друга людина після президента". Так у Сполучених Штатах Америки уже півтора століття називають чемпіона світу з боксу у суперважкій вазі. Практично в усі часи цього виду спорту в королівській вазі трон був узурпований американцями, і титул насправді вважали не інакше, як національним надбанням. Ще до 90-х років минулого століття навіть думати, що чемпіонський пояс суперважкої ваги покине береги США вважалося святотатством. Були певні непорозуміння, типу недовгого правління шведа Інгемара Йоханссона, але то швидко минало, і Америка отримувала свого нового героя у вигляді Мохамеда Алі, Ларрі Холмса чи Майка Тайсона.

Порушив гегемонію американців лише британець Леннокс Льюїс - видатний насправді супертяж, і то не так вже й надовго. А в 00-х роках уже цього століття для Америки в суперважкій вазі розпочалися такі часи, що жоден спеціаліст ще десятком років раніше навіть не міг про таке подумати. У липні 2007 року абсолютно посередня фігура у світі боксу Шеннон Бріггз програв Султану Ібрагімову і Америка втратила свого останнього чемпіона світу у королівській вазі. І безчемпіонство США триває уже восьмий рік.

Насправді весь цей час американця намагалися повернути до себе пояс. Це спробували зробити Хасім Рахман, Едді Чемберс, Келвін Брок, Кріс Арреола, Тоні Томпсон, Кевін Джонсон, Леймон Брюстер, Рей Остін той же Шеннон Бріггз. Але всі вони (окрім Джонсона, який зумів дожити до фінального гонгу) були нокаутовані. Ці часи американці називають "застоєм". Але насправді проблема всіх цих супертяжів дефініцююється одним словом: "Кличко". Хоча частково потрібно погодитися і з тим, що Америка просто в цей час не мала великих супертяжів, якими було Джек Джонсон, Джек Демпсі, Джо Луїс, Мохамед Алі чи Майк Тайсон. Та все ж українські брати у боях з американськими претендентами були настільки домінантними, що виникають дуже серйозні сумніви, що з ними могли б гіпотетично впоратися легенди минулого...

...В суботу США може повернути собі один з найпрестижніших титул у світовому спорті. Ця ситуація від інших за останні сім років відрізняється кількома моментами. Перший: навпроти американського претендента не стоятиме одини із українських монстрів. І другий: вперше за більше ніж десятиліття американець виходитиме в ринг у статусі фаворита. Хоча другий момент насправді є продовження першого, оскільки це стало можливим лише тому, що йому не протистоятиме Кличко.

Нагадаю коротко передумови цього протистояння. Ще рік тому титулом володів українець Віталій Кличко, і після дворічної перерви навіть думав про те, аби повернутися в ринг, щоб дати урок офіційному претенденту Бермейну Стіверну, який у своєму житті нічого не хотів більшого, ніж зустрічі саме з з "Доктором Стальним Молотом". Але події Євромайдану змусили на той момент 42-річного Віталія пришвидшити прийняття незворотнього рішення: він оголосив про завершення своєї славної кар'єри. У бою за вакантний титул канадець гаїтянського походження Бермейн Стіверн переміг Кріса Арреолу і вперше за дуже багато років чемпіон світу уже не мав прізвище "Кличко".



Американські промоутери, які вже й призабули, що таке робити гроші на чемпіонах світу у найпопулярнішій ваговій категорії дуже швидко підметушилися, зрозумівши, що можна придумати красиву історію повернення титулу у США, яку монетизувати у мільйони вічнозелених доларів буде не так вже й складно. Тим паче, що того разу для цього знайшлася справді фігура, масштаб якої куди більший за таких персонажів, як Томпсон, Бріггз, Арреола та деяких інших. Дехто уже тепер починає називати Деонтея Вайлдера боксером, який може увійти до пантеону великих супертяжів Америки.

Насправді, попри божевільний рекорд (32 бої, 32 перемоги, з них 32 нокаути), Вайлдер є більшою загадкою для всієї боксерської спільноти, ніж є насправді. Зі всіх його суперників хоча б на якусь повагу заслуговують двоє - це екс-чемпіон світу Ляхович та Олімпійський чемпіон Харрісон. І то, на повагу тоді заслуговували не стільки самі боксери, як їхні імена. Бо все, що від них на момент зустрічей із Вайлдером й лишилося - це власне їхні імена. Був ще дуже технічний і незручний Малік Скотт, але його Вайлдер нокаутував, і то була дуже дивна перемога, яка викликала масу питань, паралельно створивши легенду про його удар правою. Рівень опозиції Вайлдера - це і є причина, чому він залишається боксером-загадкою, і чому людина з таким неймовірним рекордом у незалежному рейтингу boxrec.com знаходиться нижче, ніж той же Кубрат Пулєв, якого два місяці тому нокаутував Володимир Кличко або 46-річний ветеран Антоніо Тарвер. Бермейн Стіверн буде не тільки першим чемпіоном на шляху Вайлдера, але і першим серйозним суперником. Тому попри думку букмекерів, які роблять Вайлдера доволі відчутним фаворитом, результат бою є дуже непередбачуваним.



Взагалі ж думки більшості спеціалістів сходяться на тому, що буде або швидка перемога Вайлдера нокаутом, або перемога Стіверна нокаутом у пізніх раундах чи за очками. Насправді ж ситуація ще більш заплутана. Якщо 36-річний Стіверн вийшов би проти Вайлдера у такій формі, як це було в першому його протистоянні із Арреолою, то це куди б збільшило його шанси. Той Стіверн був активним, щедрим на удари і дуже різноманітним: "плюхи" в голову під різними кутами він чудово поєднував із ударами по корпусу. У другому бою Стіверн уже був куди гіршим, і далеко не найтехнічніший Арреола до нокауту навіть вів за очками. І багато хто вважає, що Стіверн, який ніколи і так не був Апполоном, а зараз виглядає супертяжем, що програє війну холодильнику з великим відривом, уже ніколи не буде у фізичній формі, яка б дозволила протистояти такому атлету, як Вайлдер. Хоча і з Деонтеєм не все так просто. Як казав один із тренерів Володимира Кличка та наставник Олександра Усика Джеймс Алі Башир, у Вайлдера торс - супертяжа, а ноги - напівтяжа. Десь воно так і є. Робота ніг у нього ніколи не була козирем, а якщо бій зайде десь і пізніші раунди, то хотілося б подивитися і на їх витривалість.

Рецепт перемоги для майбутніх суперників придумали ще задовго до них. Значно нижчому Стіверну потрібно пробиватися на ближню і середню дистанції і там намагатися працювати по усім поверхам. Причому корпус Вайлдера, який ще жодного разу не проходив більше чотирьох раундів, потрібно навантажувати побільше, це дуже позначиться на витривалості американця, яка через неперевіреність і так викликає багато запитань. Для Вайлдера все теж дуже просто: тримати Стіверна на джебі і періодично насаджувати його голову на свою вбивчу праву.

Для нас найцікавіше навіть не те, хто переможе, а якими будуть подальші дії самого переможця. Оскільки всі чудово розуміють, що натягнути пояс на себе - в теперішній ситуації ще не значить стати справжнім чемпіоном. Для всіх прихильників боксу ім'я короля супертяжів відомо, і то давно. Переможець бою Стіверн - Вайлдер виявить лише другого після короля. А ось шукати звання справжнього чемпіона можна буде лише в зустрічі із українцем Володимиром Кличком.