Легенда боксу Володимир Кличко згадує, як йому підкорилась золота медаль Олімпіади-1996.
"Тренувався, наче одержимий, хоча підготовка була дуже виснажливою. У мене було харчове отруєння і місяцями високий тиск, який не могли пояснити навіть лікарі. Враховуючи мій стан, золота медаль здавалася далекою перспективою. Мій внутрішній голос казав мені: "Будь щасливий, що досяг такого рівня. Подивимося, чи будуть взагалі медалі". Незважаючи на всі труднощі, перший бій я виграв. Потім боровся за бронзову нагороду, далі - за срібло. "Пишайся, - продовжував мій внутрішній голос. - Все ще попереду".
Мій суперник за фіналом був дуже сильний. Навіть фізично. 150 кілограмовий Вольфграмм, боксер з Тонга, мене явно перевершував. Напередодні бою мені наснилося, що я програв. Поганий знак, оскільки до цього мої сни про бої завжди справджувались. Виглядало так, що це мало статися і зараз. У першому раунді я відставав. "Бісовий сон", - думав я. Але я не хотів здаватися. "В жодному разі", - говорив я собі. Я був гордий тим, чого добився, але хотів більшого: "Забудь про сон, ти переможеш". Зрештою я виграв за очками. Моя мрія, всупереч різним викликами мені і моїм можливостям, здійснилася: золото на Олімпійських іграх. Я не вірив своєму щастю. Але скоро стало зрозуміло, що радість триватиме недовго. Я хотів більшого. Мені потрібні були нова мета і новий виклик ", - цитує книгу боксера klitschko-brothers.com.