Чемпіон світу за версією WBO в напівлегкій вазі українець Василь Ломаченко (5-1, 3 КО) розповів, що тримає його в Україні.
З Вашими можливостями можна дозволити собі жити в будь-якій країні світу. Що Вас тримає тут, в Акермані? Це - патріотизм?
- Я не буду голосно кричати, що це патріотизм .. Але, знаєте, це моя батьківщина, тут моє коріння, тут мої друзі, родичі, велика частина мене знаходиться тут. Мені все тут звично, конформно - я, як риба в воді. Виїжджаючи в іншу країну, дивишся, так, все красиво, більше можливостей для життя, навчання, але людина, маючи достаток і відкриті двері, вже задумається про те, чи треба йому це - життя за кордоном. В принципі, в ситуації, що склалася в нашій країні, для майбутнього дітей, може, і варто було б зібратися і виїхати туди, де я працюю зараз, в Америку. Може бути, колись ми і поїдемо. Якщо і будемо переїжджати - це буде Лос-Анджелес.
Чи не дістають Вас зайвою увагою в Білгород-Дністровському?
- Ні. Я ставав чемпіоном на очах аккерманців. Ріс, займався, для місцевих жителів я - не якась зірка, яка звалилася з неба. Вони сприймають мене як просто спортсмена-боксера, який тренувався більше за інших, а зараз отримує за це нагороди.
Чи спілкуєтеся Ви з хлопцями, з якими починали тренуватися?
- У світі складно жити без заздрощів, коли у тебе щось виходить. Після успіхів в ринзі, моє коло спілкування значно скоротилося. Я оточив себе перевіреними справжніми друзями, тож, з великого кола воно перетворився в маленьке кільце.
У Вас дуже хороші відносини з Усиком. Як часто ви бачитеся?
- Бачимося доволі часто. У травні я хрестив його сина, раніше він - мого. Приїжджає в гості в Аккерман. Він не пропустив ще жодного мого бою. Я, по можливості, якщо в Україні, приїжджаю на його бої. Ми познайомилися на змаганнях ще в 2002 році. Він тоді боксував за Крим в одній ваговій категорії, я - за Одеську область - в інший. З того часу дружимо, зараз підтримуємо вже родинні стосунки.
джерело: PROMAN